ДО ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СУДОВИХ ЕКСПЕРТІВ ДЕРЖАВНИХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ СУДОВО-ЕКСПЕРТНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ З МЕРЕЖЕЮ ІНТЕРНЕТ

Анотація

Водночас праця судового експерта специфічна, останнім часом публікується багато праць, присвячених методам і технологіям, заснованим на використанні інтернету. Але системне дослідження взаємодії судових експертів з інтернетом у науковій літературі висвітлено недостатньо. Водночас в останніх дослідженнях і публікаціях не охоплено всіх аспектів взаємодії судових експертів з інтернетом як середовищем. Мета публікації – систематизувати на підставі узагальнення емпіричного матеріалу взаємодію судових експертів, зокрема державних спеціалізованих судово-експертних установ України, із середовищем інтернету, виявити закономірності та спрогнозувати подальші кроки. Наводяться 6 векторів такої взаємодії: Інтернет як – засіб комунікації; – джерело інформації; – репрезентативна площадка; – джерело загрози й небезпеки; – слідосприймаюча субстанція; – об’єкт дослідження. Кожен із векторів має минуле, теперішнє і майбутнє, які окреслені у статті певними практичними прикладами. Прогнози на майбутнє висуваються на базі узагальнення емпіричного матеріалу. Розпочато із загальновживаних векторів, щодо яких не так очевидна специфіка саме судових експертів, проте які чинили значний вплив на роботу судових експертів державних НДУСЕ. Наприклад, інтернет як засіб комунікації. На початку комп’ютеризації НДУСЕ Міністерства юстиції України доступ до інтернету був досить обмеженим через технічні аспекти підключення. А втім, для спілкування почали використовувати електронну пошту, але вона не була таким обов’язковим атрибутом спілкування, як зараз. Пізніше певної популярності набули спеціальні судово-експертні форуми на базі безоплатних серверів з безоплатним для користувачів програмним забезпеченням. На них судові експерти спілкувалися між собою і відповідали відвідувачам форумів на найбільш поширені запитання, наприклад, які задачі вирішує певний вид судової експертизи. На сьогодні проводяться інтернет-конференції, а також конференції у змішаному форматі (офлайн та онлайн), на яких спілкуються за допомогою інтернет-зв’язку, причому інтернет-зв’язок забезпечується організатору конференції на безоплатній та платній основі, залежно від технічного супроводу конференції і онлайн-платформи. Наразі інтернет зробив можливим спілкування не тільки НДУСЕ та їх співробітників між собою та з колегами, а також з іншими учасниками судово-експертної діяльності, але й з безоплатними версіями штучного інтелекту, а саме Gemini від Google та ChatGPT від OpenAI. Щодо інтернету як об’єкта дослідження, то Ю. І. Браїлко та Н. В. Кисла наводять судову практику з визначення глорифікації у відкритих інтернет-джерелах. Цікавою є публікація О. В. Голікової, О. В. Закса та С. Г. Дем’янчука «Дослідження вебсайтів під час вирішення питань щодо порушення авторського права». На їхню думку, питання, пов’язані з аналізом нормативного визначення поняття вебсайту та послідовності дій судового експерта, є недостатньо дослідженими в контексті судово-експертного забезпечення правового захисту веб-сайту як об’єкта права інтелектуальної власності й потребують більшої уваги фахівців. Метою публікації є визначення раціонального алгоритму судово-експертного дослідження вебсайту як об’єкта права інтелектуальної власності. Вебсайти – це «складений» твір, що містить у собі як результати вебпрограмування, так і певний контент, який може бути об’єктом прав інтелектуальної власності. Ця публікація прокладає шлях до дослідження інтернету як об’єкта, у якому є предмет окремої судово-експертної галузі. Так, на нашу думку, предметом дослідження цієї галузі знань буде сам інтернет як сукупність різного роду вебсайтів, які, зі свого боку, є об’єктами авторського права та суміжних прав. Ці вебсайти у своїй системі утворюють не систему інформації, а інформаційну систему, яка взаємодіє з відвідувачем системи і чинить на нього певний психологічний вплив, наприклад спонукає придбати певний товар, або сформувати певну політичну думку, або надає певну відповідь на певне запитання тощо. Таким чином, інтернет є складною інформаційною системою, взаємодія судових експертів державних спеціалізованих судово-експертних установ з якою розвивається за 6 векторами, і, можливо, у майбутньому кількість цих векторів тільки зростатиме. Автори доходять висновку, що питання взаємодії судових експертів з інтернетом потребує поглибленого вивчення й використання результатів у подальшій роботі. Можливо, зароджується нова галузь судово-експертних знань – судова експертиза інтернету.