ПРАВО ЄС ЩОДО ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ТА ПРАКТИКА СУДУ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЄС: ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ СТАТУСУ УКРАЇНИ ЯК КАНДИДАТА В ЧЛЕНИ ЄС

Анотація

У статті досліджується процес імплементації стандартів Європейського Союзу щодо гендерної рівності в українське законодавство в контексті набуття Україною статусу держави-кандидата на членство у ЄС. Проаналізовано положення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і її додатків як основного джерела права ЄС у національному правопорядку, які встановлюють вимоги гармонізації вітчизняного законодавства у сфері гендерної рівності. Окрему увагу приділено аналізу функціональної та інституційної спроможності органів державної влади України стосовно імплементації стандартів ЄС у сфері гендерної рівності. Проаналізовано директиви ЄС, які визначають принципи рівного ставлення в різних сферах суспільного життя: освіти, зайнятості, доступу до товарів і послуг, соціального і пенсійного захисту. Досліджено практику Суду справедливості ЄС щодо застосування принципу гендерної рівності, зокрема у справах про дискримінацію під час працевлаштування, рівної оплати праці, соціального та пенсійного забезпечення, проходження публічної служби, міжнародного захисту біженців і позитивної дискримінації. У роботі розкрито механізми впливу права ЄС, практики і рішень Суду справедливості ЄС на національний правопорядок України. Розглянуто перспективи подальшої гармонізації українського законодавства з правом ЄС у контексті виконання Плану для Ukraine Facility 2024–2027. Визначено ключові напрями реформування, що охоплюють широкий спектр питань – від формування державної політики до впровадження конкретних механізмів забезпечення гендерної рівності в різних сферах суспільного життя. Зроблено висновок про те, що acquis ЄС у сфері гендерної рівності має ознаки доктринальності, комплексності та системності, а в Україні є одним із пріоритетних напрямів реформування українського законодавства в процесі правової конвергенції. Наголошено на необхідності комплексного підходу до імплементації стандартів ЄС, що передбачає як законодавчі зміни, так і розвиток інституційної спроможності, обізнаності українських суддів щодо практики Суду справедливості ЄС, підвищення правової культури та правосвідомості приватних осіб для подолання гендерних стереотипів.